ГоловнаПро ІнститутПро Інститут

Шлях наукового пошуку та звершень

Створення Інституту

В 1930 р. був створений Всесоюзний науково-дослідний інститут кукурудзяно-соргового господарства. В 1934 р. його перейменовують в Інститут зернового господарства, а в 1956 р. — у Всесоюзний науково-дослідний інститут кукурудзи. Згодом (в 1992 р.) він ввійшов до складу Української академії аграрних наук як Інститут кукурудзи і в 1996 р. набув статусу Інституту зернового господарства. Згідно з Постановою Президії Національної академії аграрних наук України від 22 грудня 2010 року Інститут зернового господарства НААН України з 28 квітня 2011 року перейменовано в Інститут зернових культур НААН України. До складу Інституту ввійшов Інститут тваринництва центральних районів НААН України. Реорганізація була необхідна для вирішення актуальних проблем стосовно нових перспективних напрямків розвитку сільського господарства.

Всесоюзний науково-дослідний інститут кукурудзи проводив дослідження в двох напрямках: „Збільшення виробництва зерна кукурудзи в країні" та „Підвищення продуктивності землеробства і урожайності основних польових культур в степовій зоні України". До його складу входило 10 селекційно-дослідних та дослідних станцій (Синельниківська, Ставропільська, Поволжська, Воронежська, Генічеська. Жеребківська, Ізмаїльська, Красноградська, Розівська, Ерастівська), дослідне господарство Інституту та Московський опорний пункт.

В зв'язку з тим, що на Катеринославській сільськогосподарській станції (нині Синельниківський селекційно-дослідній станції) ще в 1915 р. проводились результативні дослідження з селекції та насінництва, агротехніки кукурудзи, захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів, сушіння та зберігання зерна під керівництвом В.В. Таланова, видатного вченого-рослинника, селекціонера, організатора дослідної справи, а потім за участю (в 1924-1930 рр.) Б.П. Соколова, Д.С. Фільова, А.Н. Рєпіна та інших вчених, виникла необхідність створення Всесоюзного науково-дослідного і кукурудзяно-соргового господарства в Дніпропетровську.

В 1930 р. Б.П. Соколов розпочинає роботу з розробки методів гібридизації кукурудзи, і вже в 1932 р. гібриди селекції Інституту — міжсортовий гібрид "Первенець" та сортолінійний "Успіх" — включають до державного сортовипробування, згодом вони були районовані в Дніпропетровській, Запорізькій та Донецькій областях. Сівба насінням міжсортових і сортолінійних гібридів кукурудзи забезпечила сталі прирости урожаю — на 2-5 ц/га зерна в порівнянні з сортовим.

Воєний та післявоєний періоди

Велика Вітчизняна війна завадила плідній роботі Інституту, тому деякий час науковцям довелось працювати в Саратовській області, але робота зі створення відновлювальних фондів елітного насіння, районованих у Степу України сортів зернових культур, тривала і в евакуації. Велика заслуга керівників і вчених інституту в тому, що вони виростили, зберегли і перевезли до Дніпропетровська понад 3000 ц високоякісного насіння еліти.

В тяжких умовах відбудовчого періоду на базі Інституту і його дослідних станцій розгортається селекційна робота зі створення нових гібридів кукурудзи, сортів сої, гороху, багаторічних трав, перспективних селекційних номерів озимої пшениці, соняшнику, ячменю, проса, сочевиці, чини та сортових культур.

Поряд з селекційною роботою відновлюється насінництво більш як 42 районованих сортів польових культур. В період з 1944 р. по 1948 р. в Головзаготзерно було передано майже 20 тис. ц насіння еліти і супереліти 21 культури, для вирощування на полях Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей.

В 1951 р. за організацію насінництва і широке впровадження перших вітчизняних гібридів у виробництво вчені ВДНІ кукурудзи — академіки ВАСГНІЛ А.І. Задонцев, Б.П. Соколов, член-кореспондент ВАСГНІЛ Д.С. Фільов, доктор с.-г. наук Ф.Є. Немлієнко, кандидат с.-г. наук А.І. Рєпін одержали Державну премію СРСР. В Дніпропетровській області вже в 1959 р. — 78, 4%, в 1953 р. — 85%, в 1954 р. — 92% посівних площ кукурудзи було засіяно гібридним насінням, а в подальшому і всі посівні площі кукурудзи в Україні.

Період відбудови

Плідна робота селекціонерів Інституту і селекційно-дослідних станцій дала змогу в середині 70-х років районувати в різних зонах країни 21 гібрид, що належали до різних груп стиглості. Значного поширення набув гібрид Дніпровський 247 МВ, який районували в багатьох республіках СРСР. В цей час створюються також високопродуктивні гібриди кукурудзи харчового напрямку використання з відмінними технологічними якостями зерна.

Широкого розвитку набуло вивчення і використання в селекції кукурудзи цитоплазматичної чоловічої стерильності (ЦЧС), що дало можливість перевести насінництво на стерильну основу і вирощувати гібридне насіння без затрат ручної праці на обривання волотей.

В 1963 р. за створення високопродуктивних гібридів і сортів кукурудзи та перехід насінництва гібридів на стерильну основу академік ВАСГНІЛ Б.П. Соколов разом з іншими вченими країни був удостоєний Ленінської премії. Заслуги Б.П. Соколова в селекції кукурудзи були високо оцінені державою. Йому було присвоєне звання героя Соціалістичної Праці.

Для успішного ведення селекції було удосконалено деякі методи, зокрема, закріплення ЦЧС, відновлення фертильності і використання їх в процесі гібридизації. В результаті застосування великого обсягу вихідного матеріалу і нових методів селекції створюється ряд високопродуктивних гібридів, які за потенціалом урожайності значно перевищують зарубіжні аналоги.

Сучасні дослідження

Нині селекціонери Інституту під керівництвом академіка НААН України Б.В. Дзюбецького зосереджують свою діяльність на створенні різних за скоростиглістю гібридів, добре адаптованих до зональних грунтово-кліматичних умов Степу, Лісостепу та Полісся України. Всього створено 63 гібрида, в тому числі ранньостиглих і середньоранніх — 29, середньостиглих — 18, середньопізніх і пізньостиглих — 19. Всі вони занесені в Реєстр сортів рослин України.

Гібриди Інституту мають широкий ареал, їх вирощують в 14 областях України, питома вага посівів кукурудзи на зерно, силос і зелений корм складає майже 40%. Вирощують їх також в Росії, Білорусі, Молдові та інших країнах СНД.

?В Державне сортовипробування передано також сорго-суданковий гібрид — 1, гібриди суданської трави — 1, зернового сорго — 1, віничного сорго — 1.

На основі досліджень лабораторії фізіології розроблено методику діагностики селекційного матеріалу для відбору ліній кукурудзи на адаптивну стійкість. Спосіб відбору вихідного матеріалу на холодостійкість дає змогу виділити не тільки джерела холодостійкості, але й донорів за окремими ознаками, що значно прискорює селекційний процес та знижує його трудомісткість.

Лабораторія біотехнології проводить дослідження з розробки нових підходів систематизації калусних тканин кукурудзи і виявлення особливостей походження найбільш перспективних та технологічних типів. Розроблено також технологію створення андрогенних гаплоїдів кукурудзи, які використовуються в селекційних програмах інституту.

Лабораторією сушіння і післязбиральної обробки насіння розроблено та впроваджено у виробництво комбіновану технологію сушіння насіння батьківських форм гібридів кукурудзи. Внесено ряд пропозицій проектним інститутам з вдосконалення технологічних схем, конструкцій кукурудзосушарок та комплектування їх машинами. Розроблено певні вимоги то комплекту обладнання для заводів з переробки насіння батьківських форм кукурудзи. За пропозиціями лабораторії було спроектовано та збудовано на дослідних станціях інституту 8 кукурудзообробних заводів проектною потужністю 250, 500, 1000 т насіння.

Значні успіхи досягнуті в розробці технологічних елементів вирощування кукурудзи. На основі глибокого вивчення біологічних особливостей цієї культури, її реакції на умови зовнішнього середовища визначена оптимальна густота стояння рослин гібридів різних груп стиглості, яка забезпечує високу індивідуальну продуктивність і максимальний урожай з одиниці площі. В результаті розробки технологічних елементів виробництву було запропоновано механізовану технологію, яка широко впроваджується і нині. При її застосуванні вже тоді вдавалося одержувати 50 ц зерна з гектара, а затрати праці на гектар зменшити до 50-60 люд.-год. Так, ланковий Ерастівської дослідної станції Інституту, застосовуючи механізовану технологію, одержував у 1963-1966 рр. понад 60 ц/га зерна кукурудзи. За такі показники йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної праці. Це був перший Герой в історії П’ятихатського району Дніпропетровської області.

Зусиллями вчених Інституту та інших науково-дослідних установ в подальшому розробляється інтенсивна технологія вирощування кукурудзи, яка включала найновіші досягнення селекції, насінництва, прийоми сортової агротехніки, хімізації та механізації виробництва кукурудзи на основі точного біологічного контролю за станом рослин.

Широкого впровадження у виробництво набула комплексна система захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів, яка базувалася на поєднанні організаційних, агротехнічних і хімічних заходів, а також використанні стійкості гібридів та сортів до негативних факторів. В її основу покладені теоретичні розробки і результати узагальнення закономірностей розвитку шкідливих організмів у різних екологічних умовах з врахуванням динаміки їх чисельності, сортових особливостей культур та елементів технології вирощування.

Багатопланову роботу Інститут проводить з питань підвищення продуктивності степового землеробства України. Великий обсяг досліджень виконано з селекції озимої пшениці, ячменю, вівса. В результаті багаторічної праці виведено і районовано сорти озимої пшениці Дніпровська 521 і Дніпровська 775; сорти степового екотипу — Орбіта і Польот, ячменю — Дніпровський 173 і Дніпровський 228, вівса — Синельниківський 14, Синельниківський 21 і Синельниківський 68. Сорт озимої пшениці Дніпровський 521 був районований не тільки з областях степової зони України, а й в деяких областях Казахстану. Проведено широкі дослідження з селекції зернобобових культур, створено 10 районованих сортів гороху, сочевиці, вики, сої.

За останні роки значно розширились дослідження, пов'язані з динамікою ґрунтових процесів під посівами основних культур у польових сівозмінах, а також з встановлення впливу добрив на водний та поживний режим грунту. Встановлено кращі попередники і місце в сівозміні озимої пшениці, кукурудзи, цукрового буряка, соняшнику та ячменю, виявлено вплив попередників різних культур на родючість грунту, його фізичні властивості, водний та тонший режим, засміченість посівів та грунту бур'янами, визначено продуктивність та економічну ефективність ротації різних сівозмін при насиченні їх провідними культурами в різних грунтово-кліматичних умовах. Великого визнання набули схеми короткоротаційних сівозмін, які впроваджуються в фермерських господарствах зони Степу та Лісостепу.

Значний внесок в розвиток досліджень з вирощування озимої пшениці в Степу України зробив в відомий вчений-рослинник академік ВАСГНІЛ А.І. Задонцев, який створив відому школу науковців. За розробку та впровадження у виробництво степової зони європейської частини країни прогресивної технології вирощування інтенсивних сортів озимої пшениці, що забезпечує підвищення урожайності і якості зерна, колектив Інституту був нагороджений Першою премією Ради Міністрів СРСР.

В результаті проведених досліджень розроблено і рекомендовано виробництву основні прийоми агротехніки ярої пшениці, ячменю, вівса та інших зернових культур. Запропоновано механізовану та інтенсивну технології вирощування соняшнику, які і нині широко впроваджуються у виробництво.

Поряд з вивченням та впровадженням сортів зернових культур програмою наукових досліджень передбачено розробку і вдосконалення агротехнічних прийомів вирощування кормових культур: сої, люцерни, суданської трави, бобових культур у чистих та змішаних посівах з основними силосними та зернофуражними культурами, що дає змогу значно збільшити виробництво кормів з підвищеним вмістом протеїну і незамінних амінокислот.

Важливе практичне значення має розробка способів зберігання вологого зерна і качанів кукурудзи. В результаті проведених досліджень і виробничої перевірки встановлено, що за енергетичною цінністю консервоване вологе зерно не поступається сухому, при цьому значно заощаджуються енергоресурси. За розробку такого способу зберігання та використання консервованого зерна завідувач лабораторії сушіння та зберігання зерна О.І. Науменко і завідувач лабораторії з вивчення кормових цінностей кукурудзи М.Я. Телятников одержали Державну премію Ради Міністрів СРСР.

Багато починань Інституту набули широкого визнання в сільськогосподарському виробництві, були схвалені урядовими органами, науковими організаціями і працівниками господарств. Вперше в країні була створена науково-виробнича система по кукурудзі „Дніпро", яка обслуговувала в Дніпропетровській області 102 господарства з низьким рівнем врожайності. Завдяки впровадженню інтенсивної технології і наданню методичної допомоги цим господарствам було одержано приріст урожаю зерна кукурудзи 13,7%.

Успіхи досягнуті Інститутом — це результат багаторічної плідної роботи його керівників — академіків А.І. Задонцева, П.І. Сусідко, В.С. Цикова, Є.М. Лебедя, члена-кореспондента ВАСГНІЛ Д.С. Фільова, докторів с.-г. наук А.П. Гіренка, Г.Р. Пікуша, відомих вчених-рослинників, селекціонерів, ґрунтознавців — академіка ВАСГНІЛ Б.П. Соколова, докторів наук — З.Б. Борисоніка, А.О. Бабича, І.С. Годуляна, В.М. Крутя, Ю.К. Кудзіна, В.І. Бондаренка, І.К. Артюхова, О.В. Фісюнова, кандидатів наук — І.П. Макодзеби, М.Я. Трегубенка, А.М. Мироненка, Н.Т. Івахненка, Ї.С. Прокапало, Е.Р. Когана та багатьох інших. Вони зробили вагомий внесок в розвиток аграрної науки, виховали гідних послідовників, які продовжують успішно працювати в різних галузях науки.

В умовах ринкових відносин для більш повної інформації агровиробників про наукові розробки кожного року в багатьох регіонах України закладаються демонстраційні полігони з оцінки гібридів кукурудзи та соняшнику, сортів озимої пшениці, технологічних елементів їх вирощування, сортової агротехніки, хімічних методів боротьби з бур'янами. Тільки в 2005 р. за участю Інституту такі полігони закладено в 18 областях України.

Для висвітлення нових наукових розробок і результатів досліджень щорічно виходять з друку збірники наукових праць, рекомендації, публікуються статті в обласних та республіканських виданнях. Випускається Бюлетень Інституту зернових культур НААН України. На основі наукових розробок Інституту та інших наукових установ підготовлено „Науково обгрунтовану систему землеробства в зоні Степу України" і „Систему ведення сільськогосподарського виробництва Дніпропетровської області".

Інститут, сумісно з іншими установами, працює над виконанням 11 науково-технічних програм. Багато уваги приділяється навчанню кадрів, зміцненню матеріально-технічної бази Інституту, вирішенню багатьох важливих соціальних питань. Майже всі дослідні станції газифіковано, ведеться будівництво житлових і виробничих об'єктів. На Азовському морі, поблизу Генічеська, функціонує пансіонат, де в літній період відпочивають співробітники Інституту.

Для сприяння розвитку досліджень з рослинництва, насінництва і піднесення тваринницької галузі та інших напрямів діяльності великий внесок зробили керівники дослідних і селекційно-дослідних станцій: М.І. Бугаєнко, В.В. Турчин, В.С. Циков, В.П. Кротінов, Б.В. Виблов, Г.І. Білоус, С.Д. Пішта, В.М. Круть, В.А. Ремесло, О.П. Борозинець, С.П. Оконський, Ю.М. Лебедєв, М.Д. Бієнко, І.А. Василенко, В.Н. Земцов, Н.Ф. Несенов, В.А. Єськов, І.І. Кулик та ін.

Значну організаційно-виробничу роботу зі зміцнення матеріально-технічної бази і підвищення економічного рівня дослідних станцій виконував виробничий відділ під керівництвом заступників директора з виробництва Г.М. Мажари, Д.К. Євстаф'єва, Л.К. Киянського. В складних економічних умовах виробничий відділ Інституту докладав багато зусиль для досягнення високих виробничих показників в усіх галузях виробництва — підвищення рентабельності і прибутковості в експериментальних господарствах та дослідних станціях.

За успішне виконання поставлених перед колективом вчених, спеціалістів, керівників дослідних станцій, лаборантів, техніків, робітників завдань Інститут нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора (в 1971 р.) та численними дипломами першого ступеня і золотими медалями ВДНГ.

Чітко розуміючи свою роль і завдання в вирішенні проблеми збільшення виробництва зерна та іншої продукції, колектив Інституту і в подальшому буде підвищувати результативність наукових досліджень, впроваджувати завершені наукові розробки в сільськогосподарське виробництво.

Дивіться також: